18 травня музейні працівники всього світу відзначають своє професійне свято. Міжнародний день музеїв з'явився в календарі в 1977 році, коли на черговому засіданні ICOM (International Council of Museums –Міжнародна рада музеїв) була прийнята пропозиція російської організації про встановлення цього свята. І з 1978 року цей день відзначається щорічно більш ніж у 150 країнах.
За словами Жака Перо, президента ICOM, «музеї повинні зайняти місце в серці суспільства і бути відкритими громадськості. Розвиток наших установ залежить у великій мірі від допомоги громадськості, і ми повинні запропонувати їй можливість підтримати наші цілі і взяти участь в нашій роботі. Таким чином, необхідно, щоб музеї та суспільство працювали разом, в дусі творчості та інновацій».
Прийнято вважати, що через музеї суспільство висловлює своє ставлення до історико-культурної спадщини, і з цим важко не погодитись. Збираючи і зберігаючи пам’ятки матеріальної і духовної культури, вони ведуть велику науково-освітню та освітньо-виховну роботу.
Саме з нагоди цього свята пропонуємо Вам інформацію про один з найвідоміших музеїв України, який є давньою архітектурною пам'яткою.
Музей книги та друкарства України (до липня 2000 року – Державний музей книги і друкарства України) – музей у Києві, розташований на території давньої архітектурної пам'ятки, Національного Києво-Печерського заповідника (Лаври) – будинку монастирської друкарні, що діяла безперервно з початку ХVІІ століття до початку ХХ століття (понад 300 років).
Заснований постановою Ради Міністрів УРСР від 17 березня 1972 року, який за рішенням ЮНЕСКО відзначався як Міжнародний Рік книги. Відкриття експозиції відбулося 23 квітня 1975 року. У травні 2000 року експозиція була оновлена та доповнена.
Головні приміщення закладу розташовані у будинку друкарні Києво-Печерської Лаври, яка заснована у 1615 році. Фундатор друкарні – архімандрит Єлисей Плетенецький. У внутрішньому дворику друкарні збережена майстерня-словолитня, теж музейне приміщення.
Первісна друкарня була дерев'яною та одноповерховою. Її вигляд збережений на гравюрі від 1638 року. У 1701 році дерев'яну будівлю замінили на кам'яну. Пожежа 1718 року пошкодила її. Друкарню відремонтували, а згодом надбудували другий поверх. Ухил земельної ділянки на схід та загроза руйнації спонукали зміцнити будівлю аркоподібними контрфорсами – аркбутанами, відомими по соборам доби готики. Будинок музею (корпус № 9) – пам'ятка архітектури 18 століття — в досить стриманих формах провінційного бароко.
У травні 2000 року завершили ремонтно-реставраційні роботи вперше після 1975 року. Загальна експозиційна площа музею тепер – 930 квадратних метрів (три зали стаціонарної експозиції). А два виставкові зали – близько 300 квадратних метрів.
Діюча експозиція складається з розділів:
1. Рукописна книга і стародруки.
2. Книга і друкарство другої половини XVIII–XIX століття.
3. Книга і друкарство XX століття.
4. Книга як предмет матеріальної культури.
У музеї зібрані багаті скарби книжкової культури українського народу. Це – близько 56 тисяч експонатів, що висвітлюють історію вітчизняної книги і книжкової справи від часів Київської Русі і до наших днів: копії (факсиміле) рукописних книг XI–XV століття, копії перших друкованих кириличних книг, оригінали стародруків XVI—XVIII століття, раритети друкованої україніки XIX–XX століття, дерев'яні й мідні кліше граверів XVII–XVIII століття, окремі друкарські верстати XVIII–XIX століття, оригінали книжкової графіки XX століття тощо.
Експонуються стародруки відомих церковних і культурно-освітніх діячів XVII–XIX століття, таких як Петро Могила, Інокентій Гізель, Іоаникій Галятовський, Йосип Тризна, Лазар Баранович, Туптало (Дмитро Ростовський), Євгеній (Болховитинов).
Висвітлено визначну роль Києво-Печерської, Львівської, Острозької, Унівської, Чернігівської друкарень в історії друкарства України, в справі піднесення духовного, культурного і освітнього рівня народу, його національної самосвідомості.
Немає коментарів:
Дописати коментар