Не секрет, що багато знаменитих письменників мали схильність до різних дивацтв. Однак для більшості з них ці дивацтва нерідко були невід'ємною частиною професійної діяльності: вони допомагали їм ефективніше і продуктивніше працювати. Деякі літератори вдавалися до вельми незвичайних хитрощів для підвищення працездатності, долаючи муки творчості різними способами.
Олександр Сергійович Пушкін, крім знаменитої звички малювати на полях рукописів всілякі каракулі, дуже любив під час роботи пити лимонад. Якщо поет збирався писати вночі, слуги заздалегідь ставили йому на стіл цілий глечик цього напою.
Любив працювати ночами і французький класик Оноре де Бальзак. Тільки пив він каву, а не лимонад. Рукописи письменника були вкриті слідами від кавових чашок. Завдяки цьому напою, він міг працювати до 48 годин поспіль, однак, швидше за все, кава його і згубила: він помер від хвороби серця.
Фрідріх Шиллер не міг працювати, якщо шухляда його письмового столу не була набита гнилими яблуками. На це, до речі, нерідко нарікав Гете, коли заходив у гості до друга.
Віктор Гюго наказував слугам ховати увесь його одяг для того, щоб у письменника не було спокуси вийти на вулицю і відволіктися від написання чергового великого твору.
На столі драматурга Генріка Ібсена завжди стояв портрет ненависного йому суперника – Августа Стріндберга. На цілком логічні запитання друзів про те, навіщо зберігати портрет конкурента, Ібсен відповідав: «Не можу написати ані рядка, якщо на мене не дивляться ці божевільні очі!»
Мабуть, найнезвичайніше місце для пошуків натхнення обрав Чарльз Діккенс: письменник часто відвідував морги. Там йому ніщо не заважало роздумувати про тлінність буття. Ще одна цікава особливість автора «Олівера Твіста»: кожні 50 рядків написаного тексту він запивав ковтком гарячої води.
Автор роману «Сніданок у Тіффані» Трумен Капоте називав себе тільки «горизонтальним письменником» і більше ніким, так як: він писав свої твори тільки лежачи, простим олівцем на папері і не визнавав друкарських машинок.
Ернест Хемінгуей писав 500 слів на день. Він прокидався рано вранці, щоб встигнути виконати свою норму до настання спеки і творив в тиші і спокої. Незважаючи на те, що письменник був відомий своєю любов'ю до випивки, вранці він не дозволяв собі сідати за книгу у нетверезому стані.
Володимир Набоков використовував невеликі картки для того, щоб складати і продумувати порядок сцен своїх романів. Це дозволяло йому експериментувати з порядком глав, перш ніж створити остаточний варіант рукопису. Наприклад, для роману «Пекло» йому знадобилося близько 2 тисяч карток.
Стівен Кінг пише по 10 сторінок кожен день без перерви на обід і незалежно від дня тижня. Навіть святкові дні не є для нього винятком. Ця корисна звичка допомогла автору отримати титул неперевершеного Короля Жахів і зробила його найбільш плідним письменником Америки.
Немає коментарів:
Дописати коментар