Синдром професійного вигорання

 Соціальні психологи переконані: найбільшим навантаженням та найсильнішим випробуванням для людини є інша людина. Сьогодні найактуальнішою для професій в сфері міжособистісних відносин є проблема стресових ситуацій на роботі. Безперечно, бібліотечна професія належить до таких. В психологічній практиці використовується термін «синдром професійного вигорання», який відображається у фізичній, психологічній втомі працівника.

    Синдром професійного вигоряння – стан душевного і фізичного виснаження, що виникає виключно на ґрунті роботи. Звідси і його друга назва – синдром професійного вигорання. Основна причина в надлишку спілкування «чисто по роботі» (так зване комунікативне перевантаження), емоційно напружених умов праці, наприклад підвищеної відповідальності, ненормований робочий день, постійної невизначеності щодо робочих планів і при цьому відсутність гідної фінансової та моральної винагороди, а також скупченість колективу і відсутність свого кутка. Не забуваємо і про суб’єктивні фактори, наприклад, такі як відсутність взаєморозуміння зі своїм керівником і колегами. В результаті повного «занурення» в роботу зовсім не залишається часу на себе. І чим менше людина звертає увагу на свої почуття і переживання, тим більше «кричить» її душа. А чим довше вона «кричить», тим ближче до хвороби.

   У нас люди вважають «Що вдієш! Ну так, перевантажують мене на роботі. Але я всеодно роблю свою справу! Відбудеться професійне вигорання – тоді я про це і подумаю!». Але це невірна стратегія, треба терміново змінювати ситуацію. Звичайно, за умови, що Ви й надалі хочете займатися своєю улюбленою справою. Якщо Ви розумієте, що професійне вигорання почалося, але нічого проти нього не робите, це рівноцінно, ритуальному професійному «самогубству».

Найчастіші фактори професійного вигорання це:

• необхідність завжди бути «цукерочкою» – щохвилини випромінювати енергію, професіоналізм і упевненість в собі, а також добре виглядати і відповідати на будь-які питання;
• тісне та постійне спілкування з людьми, особливо із «складними» читачами;
• надмірне залучення працівника до потреб користувача (відвідувача), бажання будь-що допомогти, занадто глибоке співчуття та співпереживання іншим;
• відсутність професійної мотивації (коли кожен працівник сам на сам зі своїми виробничими завданнями, а винагорода не залежить від результатів роботи та докладених зусиль);
• навіть якщо давно пора відпочити, і сама людина це розуміє, залишити роботу на роботі майже неможливо: всі ідеї варяться в голові постійно, незалежно від часу доби;
• конфлікти та конкуренція всередині колективу, непорозуміння або неповне розуміння інтересів керівника бібліотеки та структурних підрозділів, бібліотекаря і читача;
• ненормований робочий день і захопленість професією допомагають досягти успіху, але приводять до проблем в сім’ї.

  Краща гарантія проти професійного вигорання – розвиток! В решті-решт, будь-яка проблемна ситуація, яка повторюється в роботі – це Ваш професійний Виклик.

ЯК НЕ вигоріти НА РОБОТІ

Консультуйтесь з психологом. Перед вибором професії та місця роботи консультуйтеся з профпсихологом. Він визначить, чи підходять вони Вам, і попередить про ймовірні труднощі, з якими Ви зможете зіткнутися на обраному шляху.

Самовиражатися. Немає кращої профілактики синдрому емоційного вигорання, ніж заняття, де Ви висловлюєте своє «я». Люди, робота яких пов’язана з самовираженням (наприклад, артисти), практично не страждають цим розладом. Якщо можливості, скажімо, поспівати або пограти в шахи в колективі немає, то хоча б частіше діліться один з одним свіжими і цікавими враженнями свого дозвілля, не тримайте їх у собі.

Беріть тайм-аут. Якщо Ви відчуваєте інформаційне перевантаження, відпочиньте 30–40 хвилин. Тільки так Ви зможете повністю обдумати отриману інформацію. Підійде затишний куточок або, якщо його на роботі немає, прогулянка на свіжому повітрі наодинці.

Створюйте групи за інтересами. Один з кращих способів протистояння вигорання – групове спілкування з такими ж фахівцями, як і Ви, але з інших місць роботи. Група повинна бути не менше п’яти осіб. В їх колі можна легко вимовити свої професійні проблеми, посміятися над ними, і врешті-решт може виявитися, що в порівнянні з іншими у Вас все не так уже й погано. Зустрічатися достатньо один раз на тиждень.

Отримайте додаткову освіту. Якщо на Вашій роботі є можливість піти на курси перекваліфікації, не втрачайте її: коли людина довго, не відволікаючись, працює на одному місці, то будь він хоч критичним і розумним психіатром, вже за 7–8 років у нього самого можуть виникнути проблеми з психікою. Причому, чим курси довше, тим це краще для здоров’я. Ідеально, щоб додаткова освіта тривала не менше півроку.

Засувати стілець в кінці дня. Будьте професіоналом тільки на роботі – не забирайте робочі переживання додому, щоб вони не «спалювали» Ваш дорогоцінний особистий час. Для цього допоможе простий ритуал: закінчивши роботу, засуньте стілець в стіл, закрийте двері і скажіть: «Все, я вже не ... бібліотекар». І далі будьте самим собою.

Підтримуйте себе у гарній фізичній формі. Між станом тіла і розумом існує тісний зв’язок: чим більше Ви тренуєте своє тіло, тим міцніше стають і нерви. Те, на що на роботі вразливо відреагує фізично слабка людина, для міцного найчастіше лише послужить приводом для жарту.

Зрештою, змініть роботу. Якщо можливості слідувати попереднім радам немає і Ви хочете зберегти здоров’я, то іншого виходу, крім зміни роботи, немає.

   Отже, необхідно навчитися керувати своїм емоційним станом, мислити конструктивним чином, щоб не «застрявати» на негативних переживаннях і не перешкоджати своєму творчому зростанню і пошуку нових альтернативних шляхів подолання професійних проблем. Уміння позитивно мислити, володіти своєю поведінкою – Ваш індивідуальний ресурс, який може підтримувати Вас у будь-яких складних і емоційно напружених ситуаціях. Це – той ресурс, який не дозволить Вам стати жертвою вигорання.