Для написання книги потрібно у першу чергу натхнення. Але до кожного письменника приходить своя муза, причому приходить вона не завжди і не скрізь. На які тільки хитрощі не йшли знамениті автори, щоб знайти те місце для роботи, коли сюжет складається в їхній голові найкращим чином. І хто б міг подумати, що великі твори створювалися в подібних умовах!
Агата Крісті, вже видавши десяток книг, в рядку анкети «рід занять» вказувала «домогосподарка». Вона працювала уривками, не маючи ні окремого кабінету, ні навіть письмового столу. Писала в спальні за столиком або могла примоститися за обіднім столом уперервах між прийомами їжі.
Ернест Хемінгуей все життя вставав на сході сонця. Працював до полудня, стоячи біля полиці. На полиці стояла друкарська машинка, на машинці лежала дерев'яна дошка з листами для друку. Списавши олівцем всі аркуші, він передруковував написане. Кожен день він підраховував кількість написаних слів і будував графік.
Володимир Набоков писав текст на невеликих картках, потім складав з них сторінки і глави книги. Таким чином рукопис і робочий стіл вміщалися в коробці. «Лоліту» він писав ночами на задньому сидінні автомобіля, вважаючи, що там немає шуму і відволікаючих чинників.
Джейн Остін жила з матір'ю, сестрою, подругою і трьома слугами. У неї ніколи не було можливості усамітнитися. Письменниці доводилося прпцювати в сімейній вітальні, де їй в будь-який момент могли перешкодити. Писала вона на маленьких клаптиках паперу, і як тільки лунав скрип дверей, вона встигала заховати записки і дістати корзинку з рукоділлям.
Марсель Пруст працював ночами, вдень спав до трьох або чотирьох годин. Писав він у ліжку, розташувавши зошит на колінах. Щоб не заснути, брав кофеїн у таблетках. Найімовірніше мучив він себе навмисно, вважаючи, що фізичне страждання дозволяє досягти висот у мистецтві.
Немає коментарів:
Дописати коментар